Жнива

Ріки Такі тісні. Тихо росте трава. Але знову по довгій весні будуть жнива. Втіхи такі малі. Вперто гріють груди. Все, що в цій чорній землі Буде рости. Але тепла земля родюча й жива, І влітку Господь починає жнива, І приходять зранку по мокрій траві люди Божі Тривожні живі. Ніч лежить у глибоких ровах. Що з нами буде по довгих жнивах? Що нам відійде з цієї трави? Ти, головне, лишайся живим. Лишайся живим. Люта була зима. В чорні рвались слова. Що з нами буде з зима? Будуть жнива. Буде чорна жага, Буде світло вогнів. Буде вічна залога високих валів. Але тепла земля родюча й жива, І влітку Господь починає жнива, І приходять зранку по мокрій траві люди Божі Тривожні й живі. Ніч лежить у глибоких ровах. Що з нами буде по довгих жнивах? Що нам відійде з цієї трави? Ти, головне, лишайся живим. Лишайся живим. З цих березневих снігів ти виніс собі і зберіг Час перелітних птахів І добрих доріг. В точний ламаний лік хтось пише душу чужу. Хай люди значать щорік власну межу. Але тепла земля родюча жива, і влітку Господь Починає жнива, приходять зранку по мокрій траві люди Божі тривожні живі. Ніч лежить у глибоких ровах. Що з нами буде по довгих жнивах? Що нам відійде з цієї трави? Ти, головне, лишайся живим. Лишайся живим.