Чому ти їх так довго терпів

Приведи мене до мого міста, Яке лишилось моїм. До його ще надійних брам, до його ще теплих Руїн. До його опівнічних ринків І високих веж. Я ж знаю, що ти мене приведеш. Вірю, що приведеш. Коли я повернусь туди, звідки колись тікав. Коли підійму камінь з бруківки і сховаю його в Рукав. Коли зайду у свій дім, втомлений, Мов після вбіг. Я скажу тобі тихо і легко, так, Як завжди казав тобі. Чому ти їх так довго терпів? Чому так виріг? Чому? Чому ти їм взагалі дозволив ступити на Мій поріг? Чому? Я чую, як вони твердять друзі, як колонуть на Ні. Ти добре почав ці печальні жнива, Але завершувати їх мені. Що вони тут робили, доки ми були у вигнанні? Поясни, чому ти їм це дозволив. Поясни мені. Це ж ти допоміг їм одного разу підібрати до Міста ключі. Тож як тобі з цим живеться? Як тобі спиться вночі? Може, ти теж сидів із ними за моїм столом, Дихав моїм повітрям, грівся моїм теплом. Говорив моєю мовою, сміявся сміхом моїм. Може, навіть думав про мене, нічого не кажучи їм. Чому Ти їх так довго терпів? Чому так виріг? Чому? Чому ти їм взагалі дозволив ступити на Мій поріг? Чому? Я чую, як вони твердять друзі, Як колонуть на ні. Ти добре почав ці печальні жнива, Але завершувати їх мені. Я довго стоятиму на порозі, не маючи сил уйти. Мене ніхто не побачить між ночі і темноти. Але я пам'ятаю Кожен твій натяк і знак. Світ не буде таким, як був. І хай буде так. Чому ти так уперто мовчав, доки чинилося зло? Ти ж знаєш сам, що без тебе тут нічого Б і не було. Ти ж знаєш сам, що все було тому, Що поруч був ти. Мені здається, ти щось загубив і не можеш тепер Знайти. Чому ти їх так довго терпів? Чому так виріг? Чому? Чому ти їм взагалі дозволив ступити на Мій поріг? Чому? Я чую, вони твердять друзі, як колонуть на ні. Ти добре почав ці печальні жнива, Але завершувати їх мені.