Далеко за ріки, далеко за гори

Хтось Скаже: "Нас не можна врятувати". Хтось скаже: "Мені на все це наплювати". Хтось знає, що його в житті чекає. Хтось згине і хтось від життя згікає. Навіщо людям темряви боятись? Навіщо в мовчки стогуди ховатись? Навіщо знати, де ти будеш, де? Да, да, да, де? Да, да, да, де? Мовчання кращий вибір для того, Хто знає, що зрада виложить його. А зброя нам добре сили передає, Нам придає. Да, да, да, да, є! Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Та навіщо нам мати світ такий, В якому живемо, який є брудний, Де немає цікавого досить давно. Прохолодою віє ніч у вікно. Та навіщо нам жити сьогоднішнім днем невідомим, Таємним, в якому живем чи уже не живем, А потрохи існуєм, нерозумно цujem, Нерозумно руйнуєм. Чи не легше за руки піти до води? Чи не легше тобі? Ти скажи мені ти. Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Ми не маємо часу уже існувати, Ми не маємо часу когось ще кохати. Кого? Ми не маємо часу, ми не маємо сили. Ми спокійно себе ведемо у могилу. Чи не легше за руки піти до води? Чи не легше тобі? Ти скажи мені ти. Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Далеко за ріки, далеко за гори потрохи ми всі Йдемо. Йдемо від проблеми, від вічної теми, Де тихо і холодно. Далеко за ріки, ріки, ріки. Далеко за гори, гори.