Тарас Бульба, действие III: Речитатив и ария Андрия, дуэт Андрия и Остапа

В похід, в похід серце Проситься. Душа і би вискочити хоче. Нові країн, нові пригоди ждуть. Купання, крик сталевий, дзвін і посміх. Пожеж і чад. Лети шарлом крилатим! Тікає все, все пада під мечем. Свої кричать: "Бульбенку слава, Слава! Хай буде він отаманом у нас". Аж голова кругом іде. А може, і зовсім Інше. Скажи мені, Таємна доле, Що присудила ти Мені? Чи слави лицарської Поле, Чи сон довічний у Труні? Чи без пісень порвуться Струни? Без млій поляже голова. Чому ж мовчить Німа орнула? Туманно очі Закрива. Андрію мій, я кину в тінь у Тебе. Мій рідний брате, ми з Тобою немов два Ябори росли. Підемо в бій рука З рукою. Мене не вб'ють Чужій землі. Тебе, Тебе ні зраду, вір, Андрію. Рідніший ти мені за життя. Якийсь незламний голос каже, що вже не Буде борця. Чи ти боїшся? Сором, сором. О, ні, мій брате, не боюсь Ні чистим полем, темним бором Назустріч смерті я помчусь. Я не зусиль загину, брате, не затремтить рука моя. Честі клянусь я не зламати. Де будеш ти, там буду я. Стулиємо ми на берег Кетьоли і Завоюєм, Знаю, славу. Візьме собі Терновий та в Чеськраєві Сяде.