Кораблі

Я не твій брат, Ти не сестра моя. Ніколи не розказуй мені, хто І в чому є винен на нашій землі. Люди, як кораблі, Кожен пливе, Поки хвиля несе І поки глибока вода. Глибока і темна до Самого дна, До самого, самого дна. На глибині Зустрічаються всі, Так ніби в морі місця нема. І труться бортами, аж стогне земля Від зависті, підлості і зла. Хтось не доплив, Бо йому помогли набрати повні Трюми води. Бо стати героями тої війни Дуже хотіли вони. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів. А від берега знову в море йдуть Ті, хто вірив і правду знати Хотів. Наш океан Знає більше, ніж ми. Секрети всі у нього на дні. А ми ходим зверху, великі й малі. Люди, як кораблі, Гордо пливем. І не вірить ніхто, Що ним зацікавилось зло. І серед вітрів ми не чуєм щурів, Які прогризають нам дно. А до берега тихо хвилі несуть Поранені душі живих кораблів. А від берега знову в море йдуть Ті, хто вірив і правду знати Хотів. А до берега тихо хвилі Несуть поранені душі живих Кораблів. А від берега знову в море йдуть Ті, хто вірив і правду знати Хотів.