Да-да-да

Да, да, Да, да, да, да. Да, да, Да. Одного дня чудового я йшов собі по вулиці, Шукав чогось нового, зліпило сонце в очі. І раптом бачу: тут 近 か яка дівчина тулиться. Дух мене западає краса її дівоча! Вона співала якусь пісеньку, дзиґда видко з носа, Така маленька. І що вона там співала, Я того не поняв сам. Та все, що я почув, це тільки "Да, да, Да". Да, да, да, да. Я хочу чути. Да, да, да, да, да. Що вона каже. Да, да, да, да, да, Да. Всі разом. Да, да, да, да, да, да, да. На голові навушники, великі окуляри, коротеньке Спідничко і червоний рюкзачок. І ноги офігенні, і дуже модні шкарпетки. Я став її переслідувати, тоді що дурачок. Вона за вугол. Я придивився. Призупинилась. Я причуївся. Такій-то її пісеньки мотив прикольний був. Я сильно прислухався, але все, що я почув, це: Да, да, да, Да. Я хочу чути. Да, да, да, да, да, да, да. Що вона каже. Да, да, Да, да. Всі разом. Да, да, да, да, да, Да. Вона виходить на зупинку, сідає у маршрутку. Здавалося, не встигну я історії хана. Я майже не згубив її, злякався не на жарт. Проштовхуюсь між people туди, де є вона. Через зупинку вона виходить і в рюкзачку своєму щось Знаходить. Квиче від хати: "Не може бути!" І довелось, на жаль, її забути. Я довго згадував, що я не так робив. Яку дівчину я прикольно загубив. Минули роки, місяці, хвилини, дні, але на згадку Залишилися дамені. Да, да, да, Да, Я хочу чути. Да, да, да, да, Да. Що вона каже. Да, да, да, да. Всі разом. Да, да, да, да, да.