Тарас Бульба, действие II: Речитатив и ария Насти

Душа тремтить, Не знаю, чи діждуся Лебедиків долона Пригорнуть. Так зажурилась, Боже, Боже. Одна мені і радість, і Журба в синах моїх Коханих Та Єдиних. От вік минув, а Щастя чи зазнала? В минулому одні Смутні роки. На хвилечку, На мить одну мені Коханнячко Веселкою Блиснуло. Але в чаду пожеж та Боїв страшних той Промінь згас. Одна, однісінька сидіну Дисть і троч літа в Тривозі. А милий десь криваве Пиво п'є. Єдину лиш Господь послав од Радість двоє Діток. Ото мій був і Рай, та й той Мерщій од Лона Одірвали. Хоч би тепер На старість Спокій Мать. Повернуться Сподівані Кохані Орлята. Їх одружу та Онуків буду Пестувати. Хай левіст ти по Хазяйству, а до Дитини. За колискою Згадаю свої Давні Дніни. Пригадаю, Заспіваю. А-а-а-а-а. Люлі, Люлі. Малим губи до Хлоп'ятка Білесенькі Люлі. А воно що усміхнеться, Променем огріє. І стариче моє серце Знов помолодіє. І стариче моє Серце Помолодіє Знову.