Тарас Бульба, действие IV: Вступление, речитатив и ария Андрия

Не спиться щось, очей Склепить не можу. А Навкруги чарівна й Тиха ніч. Прокинулось минуле знов, Знадливо, і знов, і Знов про неї Мрію я. Немов в Тумані я Бачу Київ, І там, там У пишному Палаці Мою заховану Святиню, мою Найкращу ю Зорю. В думках я лиш до Тебе лину, Де образ милий, Чарівний. В душі моїй він не погасне, І серед темряви Нічної На нім навік женему Борю. О зоре, зоре, Де Ж ти стаєш? Кому Даруєш ти Тихий Гай? Мене забула ти, Та проте, може, Кохання в тебе тліє, І твоє Серце, Серденько Святе до мене Зіркою Летить. Шкода й гадать, не козакові про Тебе марити, Шкода!