Князь Игорь: Плач Ярославны "Ах! Плачу я"

Плачу Я, Гірко плачу Я, Сльози Я До квітумого Морю шлю Рано-вранці. Я по ковзкій Бирій ладний по Річу-річці Плаваю, а по Моврі пухаяну Мой рукав Багряний. Бирій мой огня Червоний, моє Вогняне Пчеле. Бирій ти, бирій червоний, що ти В полі їсть? Стригли врожі птахи його, А дружини б'ють. Що не вія, вітер Redний, а по Двору морі Сине в половині Йде. А зачем ти, бирій червоний, в Полі пуста їсть? А по ветра віра сія в Ти мою веселі. Плачу я, Гірко плачу Я, Сльози Я до Квітумого морю Шлю Рано-вранці. Кабы мне, хоть мне в Широкие, через Каменные Горы, по воде и край Дорогу ты Мне. Там на садовой свята Слава, да победного Полку ты ведешь в Наши руки славный Днепр, Днепр, Родной наш Днепр. По росикам Не било, Чтоб не лить мне Горьких Слез, Да к милому на Море не слать Рано По Утрам. Ах ты, солнце, Солнце красно, в Небе ясном Ярко светишь ты. Всех ты греешь, всех Греешь, всех ты, Любо, Солнце, Солнце. Что же ты, Дружины князя, С моим жгучим Обожглах? Что ж без ног нам, Поле жаждой, ты К крылькам руки Стянула И К очам небесной к Ногам Зачала.