Мій теплий дім

цей білий дим що виривається з-під шкіри воліє стати Небом перетворившись у Ніщо мій теплий дім що я ношу з собою впродовж всього життя немає більше даху і стін немає цілуй мене гаряче так ніби ще мить і розтану я стану колись невагомою про що мовчить небо авжеж про любов ту що ми пізнати не в силах ту що дарує нам шлях лише один взмах я знову тебе обіймаю ти ще маєш час я ще маю віддати тобі життя я прозора риба і пливу у Небі наче бульбашка прозора дощ впаде на очі тих кого любила в воді ми всі єдині в воді ми є в повітрі нас немає