Містерія

Море, Без тебе не зможу. Перетворись, душа моя, вітром. Хвилі в обійми з спогадом світлим. Лети Та завжди будь вільна. Зорі Осіли на сосни. Мовчать, як мить, але вічні. Наче кохання землю боронять. А ми щасливі, мов діти. Мрій безкрайніх своїх не Залишай. Люди колись вже втратили Рай. Але не любов, Лише б не любов. Гинуть часу лабіринти. Стіни впадуть, та правди не знайти. Тільки у серця достатньо сили. Горить за всі наші втрати. Зоря Блакитно-перлиста. Світло проллє повінь і в міста. Вздіме вітрила буйним цвітінням. Надінь, розкриє обійми. Мрій безкрайніх своїх не Залишай. Люди колись вже втратили Рай. Але не любов, Лише б не любов.