Вогні

І вже майже опівніч, я не стану іншим Наповнене змістом незрозуміле місто У вуличній тиші літати затісно Я взяв би квитки та, мабуть, вже пізно Знову сам на сам із голосом в голові Не знаходжу й пари слів на відповіді Я справді не знаю, чи правда, чи ні Є кінцева мета у моєму житті Я не знаходжу собі місця тут Вказує внікуди прокладений маршрут Невже це важливо куди усі йдуть Не розуміючи у чому суть? Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мрія на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди, як вогні Ми звикли літати І не помічати нікого на висоті Так легко кохати Так важко чекати Коли ми - на глибині Нічого втрачати Про що розмовляти Коли ми - на самоті, е Бо люди, як вогні І вже вкотре до останку Ніч все далі веде, є-є-е Серед порожніх кварталів Знов зустрічаю п'яту ранку Я люблю, коли так спокійно Час повз мене тече Я набираю повні груди Видихаю повільно Я не знаходжу собі місця тут Загублений серед старих спокут Невже, це важливо куди усі йдуть Не розуміючи у чому суть? Бо люди, як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мріях на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди як вогні, згасають в темряві У спробах доторкнутися до вічності Я залишусь у мрія на землі Бо все це я знайшов в тобі Бо люди, як вогні Ми звікли літати І не помічати нікого на висоті Так легко кохати Так важко чекати Коли ми - на глибині Нічого втрачати Про що розмовляти Коли ми - на самоті, е Бо люди, як вогні