Ave Maria

Пересмагли, порепались губи. Цілував лише вітер та час. Я такий необтесаний, грубий. Мій біль не за вас, не про вас. Не про вас, що спокійні певні. Не про вас, в кого сила закон. Що прийшли і, мов велетні древні, штурмом з лотом Взяли Рубікон. Не за їх, що з крицевих Нью-Йорків Загнуздали, мов спрут, бігуни. Нарядили любов у опорки, а культуру у панцир війни. Такі чисті, культурні і чисті, непокірних пускають в Розход. І на брата, на брата від діти шлють Наклепи десятки угод. За продажну, за мілку монету, за блискучі дзвінкі Копійки. Не про вас я. А що вам поети, такі мудрі, гуманні такі? О ви, люди, брати по планеті, о в'язниць і Законів творці! Ідеал ваш новенькі штиблети і Портфель в одесочній руці. Ви боги, владарі. Ви кретини. Хто сказав вам, що радість закон? Мабуть, той, що єдину дитину зґвалтував для рублів, Для корон. Ну а після в костьолі, У клубі розпинався за брата свого. Смертним боєм ламав свої груди. Та я за нього і в петлю, і в Огонь. Так, я знаю, я виріс між вами. Я знаю, бо дай би не знать. Ви за підлість ув'єте вінками, за любов видате Умирать. Як пройдете за браму в майбутнє, Хто бо там поручиться за вас? Ви ж смієтесь, смієтесь на кутні, що проглине ten Радісний час. Ось прийшли і пройшли покоління. На кістках животієте ви, такі сірі і жадні Створіння, як вихрасті моїй голові. Так ідіть же в прийдешне незнане свої скарби і Досвід несіть. І незнане обернете в знане, На шаги покочеганите хрест. Як пройдете ви браму в майбутнє, не кажіть, Що у вас були ми. То було просто так, на розпутті, серед вічної вічно Зими. Homo sapiens в темних музеях, Homo sapiens в лебах фортець. На престолі, як тінь Галілея, сверхлюдина, Оракул, жрець. Жрець вина грошової системи, жрець нових чоловічих Ідей. Запліг всі планети в тотеми, В колісницю культури людей. І танцюють світи по указці, йде життя, Ніби глобус в руці. І збігаються раптом, як в казці, всі ідеї в Жіночих танці. Так я знаю, я виріс між вами. Я знаю, бо дай би не знать. Ви за підлість ув'єте вінками, за любов видате Умирать. Розікрадете радості брата, Обміняєте щирість на кров. Знов безсовісний буде багатим. І в загоні, в повіях любов. Над Парижем вечірні нюанси. Золотий орнамент конінktur. В мавзолеях валюти баланси. В хамі торжище нових культур. Там піднімете серце мотори, зведете діафрагми очей. Рабський мозок, невільник учора, по шаблону братів Потече.