листівки (@nightcorebot)

Палає спогадів попіл. Шлях в зруйнований Едем. Над прірвою байдужості чекаю, кину туди впадем. Сонце сховається в ніч хмар і зір Останеч не вбиті. Я обміняв би все, що маю на почуття самотності. Пробач, моя любов, пробач всі мої ляхи, Весь мій плач. То не що я тобі лишив, усі слова і Всі вірші. Пробач, моя любов, пробач за найбільшою з Невдач. все, що залишилось в кімнатах моїх пахне Тінни стінки. Незмінна осінь почуття, Тумани, повінь, знов. Лягає пилом на плечах, стаю кожною з розмов. Ніч мріє знов про доріг, Де ти прекрасна Була як Я відчуваю дотик твій, Хоч нас давно нема. Пробач, моя любов, пробач всі ляхи, Весь мій плач. То не що я тобі лишив, усі слова і Всі вірші. Пробач, моя любов, пробач за найбільшою з Невдач. що залишилось в кімнатах моїх пахне Стінки. Пробач, моя любов, пробач всі мої ляхи, Весь мій плач. То не що я Тобі кімнатах Моїх пахне Тінни Стінки.