В полоні

Я не там, але тут, не з тобою, А серед думок. У серці лісів, у пам'яті Сірих сонць. Звикаю, блукаю, не знаю додому стежки, Де руки твої Розплутують віточки. Я не воїн, не герой і зробив усе, Що зміг. Ти згадай мене під час осінніх злив. В полоні любові ми двоє Обеззброєні. Ти в моїх руках маленька засинай. В полоні любові і в туманному Альбіоні. Ти мене таким, як зараз, пам'ятай. Я в неволі без брав і без броні, У полоні слів. Чіру оле, як кров, Прошу, йди впору, шуті. У потонах міста, де страх і стах із білі. Ти мене прочитай І спогади обійми. Я не воїн, не герой і зробив усе, Що зміг. Ти згадай мене під час Осінніх злив. В полоні любові ми двоє Обеззброєні. Ти в моїх руках маленька засинай. В полоні любові і в туманному Альбіоні. Ти мене таким, як зараз, пам'ятай. В полоні любові ми Обеззброєні. Ти в моїх руках маленька засинай. В полоні любові і в туманному Альбіоні. Ти мене таким, як зараз, пам'ятай.