Медик

Так довго думав, що у цьому світі я один. Згорає дім, небо покриває дим. Відкрилось пекло, залишило свої сліди, Але з'явилась ти і стала, мов ковток води. Ти взяла бинт і замотала мої рвані рани. Сказала, що на небо рано, там, де білі хмари. Ти попросила лиш одне: зустрінь оцей світанок. Відкрила мої очі, щоб вони тебе кохали. А ти не мевдик, знаєш, ти янгол, Хоч наші землі топче диявол. А солдат кохає твою дивну вроду, Мила, разом за свободу. А ти не мевдик, знаєш, ти янгол, Хоч наші землі топче диявол. А солдат кохає твою дивну вроду, Мила, разом за свободу. Так довго йшов, щоб я напевно тут тебе зустрів. Коли тебе побачив, в серці бракувало слів. Так довго в темноті і ночі відчували гнів. Забуті дні, коли я хоть чомусь радів. Тебе не знав, але присвячував тобі пісні. Бродів лісами і топтав ногами білий сніг. Я бачив тільки холод, та не квіти на весні. Зі мною були тільки ті, чиї слова пусті. Я вірю, що колись мені ти подаруєш танець, Ніжно поцілуєш і чужою вже не станеш. Будеш моїм домом, будеш промінь темноті. Будеш тим теплом, те, яке хотів. Під кулі за тебе, щоб не померти, Щоб затягнути всі твої рани. Під кулі за тебе та дівчина мевдик, Янгол на небі, ні, янгол між нами. Так довго думав, що у цьому світі я один. Згорає дім, небо покриває дим. Відкрилось пекло, залишило свої сліди, Але з'явилась ти і стала, мов ковток води. Ти взяла бинт і замотала мої рвані рани. Сказала, що на небо рано, там, де білі хмари. Ти попросила лиш одне: зустрінь оцей світанок. Відкрила мої очі, щоб вони тебе кохали. А ти не мевдик, знаєш, ти янгол, Хоч наші землі топче диявол. А солдат кохає твою дивну вроду, Мила, разом за свободу. А ти не мевдик, знаєш, ти янгол, Хоч наші землі топче диявол. А солдат кохає твою дивну вроду, Мила, разом за свободу.