Війна

Ти пам'ятаєш те літо? Пил на зубах і берцях. Нас зустрічали діти, в кожного з них броньоване Серце. Ти пам'ятаєш те поле? Стежка губилась в траві. Ранок був з присмаком болю, каска і бронік в Крові. В гості заходила осінь, Листям засипала все і пішла. Ноги дитячі босі знають крізь ліс заплутаний шлях. А у столиці каштани падали на теплий бетон. Руки старенької мами терли солдатський жетон. Війна забирає не тіло, війна Забирає душу. Вогнем пульсує у скронях. Ніхто, крім мене, я мушу Вертатися з перемогою. Такі близькі і далекі, А тих, хто не повернувся, Спровадять у небо лелеки. Скільки вже ходим по колу, не пам'ятаєм самі. Тільки цей лютий холод і знову кров на сніг. Зима подивилась нам в очі, все зрозуміла й втекла. Губи молитву шепочуть, руки стискають приклад. Сам я не знаю напевне, але вже ходять чутки, Що у підвалах, де темно, у найтемніші кутки сонце Загляне скоро. Все таки буде, я знав. Тільки поглянь угору в небі бринить весна. А у столиці смеркає, Місяць встає над Дніпром. Поруч з дитиною мати дрімає, в руці Солдатський жетон. Війна забирає не тіло, війна Забирає душу. Вогнем пульсує у скронях. Ніхто, крім мене, я мушу Вертатися з перемогою. Такі близькі і далекі, А тих, хто не повернувся, Спровадять у небо лелеки. Війна забирає не тіло, Війна забирає душу. Вогнем пульсує у скронях. Ніхто, крім мене, я мушу Вертатися з перемогою. Такі близькі і далекі, А тих, хто не повернувся, Спровадять у небо лелеки.