Хлоп'я

Хлоп'я купається в річці за селом, бігає по воді, Плюскає бурульками до сонця, що аж нараз заграло Веселкою. Це уvidів він перший раз і вискочив з ріки. Стояв на зеленім морозі недалеко за город та верб, Що сміялися срібним листям у сонці. Успокоївся і побіг знову водою. Пускав качки камінцями та ловив рибу. Втім, почув над собою гамір птахів, глянув вгору Голуба пропасть над ним. Опустив очі на воду та сама безконечна пропасть під Ним. Учувши над собою гамір птахів, глянув вгору голуба Пропасть над ним. Опустив очі на воду та сама безконечна пропасть під Ним. Голуба пропасть над ним, безконечна пропасть під Ним. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Учувши над собою гамір птахів, глянув вгору голуба Пропасть над ним. Опустив очі на воду та сама безконечна пропасть під Ним. Це так його вразило, що він враз вискочив з Ріки, пирснув з води, як опарений, Припав до землі і скрив лице. Схопився обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, Ні в другу глибінь. Підіймав боязко очі від землі, в голові шуміло, Глядів спроколо на небо і все держався землі, Тримаючись обіруч трави, аби не злетіти ні в одну, Ні в другу глибінь. Підіймав боязко очі від землі, в голові шуміло, Глядів спроколо на небо і все держався землі. Глядів на небо і все держався землі. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Світ обертався. Хлопчина не видів на нім нікого й нічого. Чув лиш себе. Чув лиш себе. Чув лиш себе. Чув лиш себе.