Лімузіна Назавжди

Мужчини в сірих пальтах тонуть в синяві проволка, І тінь замазує панни, мов образи затерті. У склянці золотавий чай. Так хочеться обертись об край вікна і міцний, Терпкий і синій пити холод. Дивитись, як сумна зоря останнім поцілунком Прощається з сестрою, Що у зоре колі їй не сяяти вже більш. Так ніч блакитним снігом миє в місті Маки меланхолії. Накривши білі Плечі згорблені Кожухом неба Синім. Колиже це Шофер У сонній Лімузині? Крива ліхтарня, квітка зламана і попіл снігом. І світло лізе лене з дзбанка ночі в сутінь Литий. Круті і темні сходи, плащ дірявий, Крапля сміху заблукана і місяць білий птах натхнення Злого. І шовкова куля горлорізів мрійних, В тінях скритих, що, може, мов струни, Колись торкнеться серця твого. Торкнеться і поцілує гордо і ніжно, І навіки закриє очі сплющені, Немов сестра остання. Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі І платять їх паннам за п'ять хвилин кохання. Вдягнувши На горбаті плечі Хутро Неба синього. Колиже це шофер У сонній Лімузині? Вдягнувши На горбаті плечі Хутро Неба синього. Колиже це Шофер У сонній Лімузині? Крива ліхтарня, квітка зламана і попіл снігом, І світло лізе лене з дзбанка ночі в сутінь Литий. Круті і темні сходи, плащ дірявий, Крапля сміху заблукана і місяць білий птах натхнення Злого. І шовкова куля горлорізів мрійних, В тінях скритих, що, може, мов струни, Колись торкнеться серця твого. Торкнеться і поцілує гордо і ніжно, І навіки закриє очі сплющені, немов сестра остання. Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі і Платять їх паннам за п'ять хвилин кохання. Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі і Платять їх паннам за п'ять хвилин кохання. Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі і Платять їх паннам за п'ять хвилин кохання. Мужчини в сивих пальтах із кишень виймають зорі і Платять їх паннам за п'ять хвилин кохання. Мужчини кохання.