Мила/Вій' 2000

Рано-рано морена яблунька із своїми Яблучками. Рано-рано. Рано-рано ти як мене, де я тко піти, Само мене десь зоставити. Рано-рано. Криваві, криваві, якщо ближче не є крила. Коли приходиш, завжди я хапаю вила. Ніяк не можу зрозуміти, в чому твоя сила. Мабуть, колишня твоя врода мене купила. Коли зубами тягнешся до моєї шиї, Вию, плачу, та лиш серденько скаче. Тільки так, та не інакше б'ють два зелених світла Очі. З них злочин виходить у темряву ночі. На крилах ночі триває згочин. Колишнє кохання ожива, принаймні їй є крила. Якщо ближче не є крила, вию та плачу від Вигляду милої. Не мене, не мене мила. Ллє дочею ми злива, крилами вікна закрила, Але це вже не крила. Руки тягне до мене, я чую подих іла. Не мене, мене мила. Не мене, не мене мила. Приходе на крилах, склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, мене мила, лалала. Не не мене мила. Приходе на крилах, Склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, не мене мила, лалала. По тілу стікає якась зелена вода. Зелені очі, специфічна врода. Кладовище позаду городу. Ліворуч підете, знайдете жах по хрестах. Спить під хрестом моя мила. Це неможливо, але якась невідома сила її підіймає з Могили та тягне до мене зубами до шиї. Не мене, не мене мила. Приходе на крилах, склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, не мене мила, лалала. Не мене, не мене мила. Приходе на крилах, Склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, мене мила, лалала. Мила з шиї кров тягне, тягне, потягне. Тримає зубами мене за трахею. Я млію, під ранок сірію, як отой підранок. Всіх двох малесеньких ранок і сині крапки від Кігтотапки. Ні часник, ні кол, Ні хрест не псує милу. Її чорні крила кожну ніч в вікні бачу. Складаю вила, вию, плачу. Але я буду аж до ноченьки, аж до Ноченьки. Прийшли до мене чотири вовчики, Чотири вовчики. Узяли мене попід боченьки, попід Боченьки. Потягли мене у темні барчики, у темні барчики. Не мене, не мене мила. Приходе на крилах, склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, мене мила, лалала. Не мене, не мене мила. Приходе на крилах, Склада кров як вода. П'є мене мила, лалала, як оту воду. За її вроду віддаю кров. Не мене, не мене мила, лалала.