Хоча я є

Скажи, що ти хочеш дізнатись, по-перше? Коли стане легше, Нарешті легше? Ростануть полюси, оязохе вей. Коли нарешті люди обиратимуть людей? Скільки доведеться побачити морів? Кому перебрехав, кого недолюбив? Ким діти позростають? Борися, не борись. Чи буде колись добре, як вже було колись? Хоча я є, Але весь час Мені не вистачає нас. Хоча я є, Але весь час Мені вистачає нас. Скажи, що важливе для тебе насправді? Не тужити або жити по правді? Тоді або зараз? Радість чи сум? Чіплятись за минуле чи лізти наобум? Грати, загратися, догратися і все? Чи просто почекати, куди все занесе? Червоне або чорне? Чи ставка на зеро? Зло заради щастя або зле, бо зле добро? Хоча я є, але весь час Мені не вистачає нас. Хоча я є, Але весь час Мені не вистачає нас. Були ми в перехресті усіх порожніх нас. За нами наглядали із планети Марс. У відповідь ми кліпали червоними очима. І прямували мимо. І вистачало нас. І вистачало. І вистачало. Хоча я є, Але весь час Мені не вистачає вистачає нас. Хоча я є, Але весь час Мені не вистачає нас. Хоча я є, Але весь час мені не вистачає нас. Хоча Я є. Хоча Хоча я є.