За гітарою

Я часто прокидаюся, я чую голоси. Я пам'ятаю номери, яким багато років. Їх вже не існує. До них додали трохи цифр, зіпсувавши шифр. І де той спокій? Де ті друзі, з ким сиділи довго уночі на Лавочках, курили вкрадене од ряд, Гучно ржали із дрібниць, часто-густо сили міць і Ламали на усіх чорний шоколад. Де усі поділися і де, між іншим, Та, з якою так хотів я тоді побути парою? Стукатись до кого і куди тепер мені йти? Куди мені йти? За гітарою, За гітарою, За гітарою, За гітарою. Де усі оті дівчата, що мріяли піти по проспекту На помаді і на каблуках, щоби усі гострі погляди Ламалися об них? Знати би, куди їх всіх завів той шлях. Де ви, у якім краю? Що співаєте малим? Скаржитеся ви кому там на ті часи? Чи досі додаєте ви собі віку? Що у ваших головах і за кого голоси? Чи сяє сонце в очах, чи спить за хмарою? Ми заради вас колись вчили мат, На усіх ламали той самий чорний шоколад і кудись Ішли. За гітарою, За гітарою, За гітарою, За гітарою. Хтось подає надії, хтось подає нічі. Хтось подає стакан, Хтось подає тим, в кого в небі чорний дим. Він допоможе нам. Хтось подає надії, хтось подає нічі. Хтось подає стакан, Хтось подає тим, в кого в небі чорний дим. Він допоможе нам. І куди тепер мені йти? За гітарою, За Гітарою, За гітарою, За гітарою.