Повертайся

Можна тисячу років Шукать винуватих, Чому в нашому домі Не чутно сміху тата. Якось сумно мені усміхнувся з порогу. Мама каже, що тата забрала дорога. Я жорстоку дорогу лупцював Кулаками. Потім довго зеленькою Мене мазала мама. Але сірий асфальт ні набить, ні спитати. Ну хоча б показав, підказав, куди йти шукати. Де ти? Ну куди ж ти подівсь? Годі, Годі в піжмурки гратись. Тату, повертайся на спів. Повертайся, Я буду чекати. Йди на голос, я буду співати. І нема винуватих. Коні ж не винуваті в тім, що їх Споконвіку запрягають в гармати. Коли конче потрібна Материнська турбота. Бабця каже, що маму забрала робота. Чуєш, робото, давай намінятись. Всі на світі скарби за звичайного тата. Хочеш, велик візьми всю, всю солодкую вату. Все на світі, щоб маму собі виміняти. Де ви? В стінах інших дворів? Годі, годі вже працювати. Чи до Італії не долітає мій спів? Повертайтесь, я буду чекати. Йдіть на голос, Я буду співати. Не від владної долі, Не від раю земного нам кидаються в ноги Ці країни й дороги, Де квітки заробітки у весільні букетики наші. Про це мама нікому нічого не каже. Де б я роками не Брів, йде час, час Додому вертати. Сину, я ітиму на спів. Сину, Ти маєш співати. Доню, я ітиму на Спів. Доню, Ти маєш співати.