Вона сама сюди прийшла

Я пам'ятаю з того вечора лише її одну. Пам'ятаю цю історію веселу і мутну. Вона всіх перезнайомила і всіх пересварила, І спалила штори, як піратські вітрила. Хтось вішався при ній, вона давала поради. Кидалась ножами в депутатів міськради. Сварилася з батьками, відмовлялась від посади. Сказала мені: "Спи, тобі ще завтра воскресати". На ранок я почав розбирати завали. Де вона поділася і як її звали? Чому мені не вистачає зла? Її ніхто не звав, вона сама сюди прийшла. На ранок я почав розбирати завали. Де вона поділася і як її звали? Чому мені не вистачає зла? Її ніхто не звав, вона сама сюди прийшла. Я пам'ятаю, як потом усе зламалось насправді. Як я довго рахував глухийць на автостраді. Як перто обживав литневі мотелі. Як злились зомбі, що блукають у пустелі. Сварився з голосами в радіоефірі. Знав, що все на світі побудовано на вірі. Що ця чортова любов переповнена дивами. Вона стояла поруч і не перебивала. Нарешті я почав збирати свої речі. Вона стояла поруч в гарячій порожнечі. Із чорного листя і битого скла. Я точно знав, вона сама сюди прийшла. На ранок я почав розбирати завали. Де вона поділася і як її звали? Чому мені не вистачає зла? Її ніхто не звав, вона сама сюди прийшла. На ранок я почав розбирати завали. Де вона поділася і як її звали? Чому мені не вистачає зла? Її ніхто не звав, вона сама сюди прийшла. На ранок я почав розбирати завали. Де вона поділася і як її звали? Чому мені не вистачає зла? Її ніхто не звав, вона сама сюди прийшла.