Нiч яка мiсячна

Ніч яка місячна, зоряна, ясная, Видно, хоч голки збирай. Вийди, коханая, працею зморена, Хоч на хвилиночку в гай. Сядемо вкупочці ми під калиною, І над нами явор. Глянь, моя миленько, срібною хвилею Стелиться в полі Туман. Ти не лякайся, що ніженьки босії Вкочиш в холодну росу. Я ж тебе, вірную, аж до хатиноньки Сам на руках однесу. Ти Не лякайся, що змерзнеш, лебідонько: Тихо, ні вітру, ні хмар. Я пригорну тебе, до свого серденька, Або на палке повжар. Я пригорну тебе до свого серденька, Або на палке повжар.