Зомбі

Я Відірвав очі від телефону та помітив сонце вже гуляє Районом. Ми вже пару днів не виходили з дому, Ніби лікували телебаченням втому. Oh my, oh my God, дядя! Так от не помітив, що роки твої в нікуди, Ніби ще багато буде часу в мене, ніби бруду У безодню полича, дядя. Люди як зомбі дивляться в телефони, Вірять всьому, що їм говорять з моніторів у Павільйоні. Бро, їх розум ніби в полоні, Обмежений кодом. Всі крокують в ногу в колоні, мов забули звідкіля Родом. На дорозі маса, у банку власнують поза касою. Класова мотивація, ніби нація. Готовіти маєш, щоби легше піддаватися і хаті Горизонти тобі навіть і не сняться. Виїдає мозок контент. Треба нову дозу, проте поставили позу, Павутину часу плете. Я не буду як зомбі, зомбі. Цілі маємо, маємо на горизонті, Он ті. Тому, тому я не буду, бо ніколи Як зомбі, зомбі. В голові або зовні, о ні. Я не буду як зомбі, зомбі. Цілі маємо, маємо на горизонті, Он ті. Тому, я не буду, бо ніколи як Зомбі, зомбі. В голові або зовні, о ні. Валимо вгору ночувати у палатках. Ні, диви, не зараз, дядя, зараз в мене катка. Робота і хата, навіть і у випадках, коли тебе За вікном чекає твоя грядка. Будні або свята, година десята, на шумові вулиці за Маніками сяду. В магазин не піду, на мопеді ми Не їдуть, мої бургери обідаю, ще чекає п'ятка. Рад би подивиться навколо, те, що ми маємо, не Повториться ніколи, ніколи не буде края. Мені доки є повітря, це подих, і ми ковтаєм. Неважливо, ми на Опелі їдемо чи Феррарі. Ритм зелений, ми наповнимо, по вулиці тупо валим. Неважливо, що подумають люди, ніби я фраєр. На мене ти подивишся, буду таки навзаєм. Забагато у нетті ми зависаєм. Я не буду як зомбі, зомбі. Цілі маємо, маємо на горизонті, Он ті. Тому, тому я не буду, бо ніколи Як зомбі, зомбі. В голові або зовні, о ні. Я не буду як зомбі, зомбі. Цілі маємо, маємо на горизонті, Он ті. Тому, тому я не буду, бо ніколи Як зомбі, зомбі. В голові або зовні, о ні.