Панцир

Yeah, е, Брацький коло, А, місто Львов, yeah. Сьогодні гарний вечір, братик, обрати сотню зі ста. Вечір гарний, щоби за графіком дати гашу містам, Щоби кожен, хто того вартий, винегороду дістав. Тоді буде бомба, буде бити комбо. Покажи мені, у чому ти мастак. Люди відчувають позитив і тому навалю про за тих, Хто є на радарі, кого пам'ятаю. З нами вже немає декого з них. Цілого життя замало, стало бути можу, щоби залишити Слід. Дике почуття задрало, любить себе кожен, Ніби тим є ліпше всіх. А хто тут дійсно Чогось досяг? Хто тримає міцно довірений стяг? Скоро ні відстані викупили істину. Буде пресно містами не по мастях. Не будемо звісно ми, виреземо прізви, будемо Зонолісти, мабуть, десь так. Де монополісти, ми пахатимо місце, не позайняте Крісло, хоча не факт. Не зупиняйся, тільки вперед Іди і одягни свій панцир. В житті, що любиш найсильніше, вибирай сам. Не думай, що все мають принести на таці. Ніколи тільки не на мить не озирайся. Тільки вперед іди і одягни свій панцир. В житті, що любиш найсильніше, вибирай сам. Не думай, що все мають принести на таці. Ніколи тільки не мить. Вір тому, хто говорить: "В тебе нема шансів", Не Полишай праці і одного дня вранці ти зірвеш у Ваті і тільки не губи голови. Скаріфаними будьте таким діловим. Пам'ятай всіх тих, хто за мене топив. Я беру у них вайб і відношу туди. Димозони рубають і ти молодий. З пацанами на гітарі пригадали мотив. У Палтаві на барі до краю налив. Виріваю за успіх кожного з них. Я вчусь у кожного з них, проявлю себе в Русі, поки не зник. Прокачаємо тусу з кожними з Них. Yeah, я пам'ятаю, як все було. Ми прилітали, як інелоги. Люди в залі зразу казали: "Зараз навалить людям Узло". Я пам'ятаю це дотепер, не поміняли це на Леве. В душі запалу не бракувало, ніби напалмом Палимо трек. Не зупиняйся, тільки вперед іди і Одягни свій панцир. В житті, що любиш найсильніше, вибирай сам. Не думай, що все мають принести на таці. Ніколи тільки не на мить не озирайся. Тільки вперед іди і одягни свій панцир. В житті, що любиш найсильніше, вибирай сам. Не думай, що все мають принести на таці. Ніколи тільки не на мить.