Безробітні

Давайте згадаємо кожного безробітного і тих, Хто далі крутиться коло біржі праці. Тих, які із тракторного, і тих, які з турбінного. Тих, про кого забули їхні роботодавці. Згадаємо їхні руки, згадаємо легені, Згадаємо роботу, що виявилась непотрібною. Всі законні аванси, всі діряві кишені, Кожен чорний пивбар на станції "Спортивною". У світі стільки зла, бригадире. Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди тихі і Непомітні. Докола! Скільки станцій, докола, Скільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми, Голодні та безробітні? Ти жив, як жилося, і працював, як працювалося. Твоє промислове сонце вперто кудись котилося. Життя було простішим, аніж тобі здавалося. Життя було коротшим, аніж тобі хотілося. Роки вони, як смерть, складаються із затемнень. Що тобі з їхніх кодексів, їхніх поправок рішень? Господь свого часу створив спеціально для тебе Восьмигодинний робочий тиждень. У світі стільки зла, бригадире. Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди тихі Непомітні. Докола! Скільки станцій, докола, Скільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми, Голодні та безробітні? Тому давайте згадаємо ангелів над прохідною. Згадаємо токарів, слюсарів і механіків. Хто втратив все з цією програною війною. Запеклих, ніби апостоли, майстрів наставників, Не знаючи їхніх імен, не бачивши їх в обличчя, Слухаючи голоси, що будуть далі дробитися. Кожне життя безкінечне, кожна смерть тимчасова, Кожна робота робиться, тому що має робитися. У світі стільки зла, бригадире. Як нам його перебороти? Наші з тобою печалі та біди тихі і Непомітні. Докола! Скільки станцій, докола, Скільки роботи. Звідки ж беруться такі, як ми, Голодні та безробітні?