Пісня про вчительку

Сонечко встає і Шумить трава. Бачу стежку, де проходиш ти, Рідна ти. Вчителько моя, зоре звідки виглядати, Де знайти? зоре світова, Звідки виглядати, де тебе Знайти? На столі лежать Зошитки малі, Дітвора щебече золота, Золота. І летять, летять в небі Журавлі, дзвоник ніби Кличе молоді літа. І летять, Летять небі журавлі, дзвоник Ніби кличе молоді Літа. Скільки підросло й Полетіло нас на Шляхи землі, в ясну блакить, у Блакить. А щоб тебе знов, та Доріжка в клас, під вікном у Школі явір той шумить. Шумить. Двох синів твоїх Узяли фронти. Воювали, не лічили ран, Тяжких ран. В партизанську ніч Посивіла ти, як в Морози сиві небо Жати ла. В партизанську ніч Посивіла ти, Як в морози сиві небо Жати ла. Знов приходить юність і Шумить трава, і згаю небе, Як при одним наші дні. Вчителько моя, Зоре світова, на Вкраїні милій, в рідній Стороні. Вчителько моя, Зоре світова. На Вкраїні милій, в рідній Стороні.