Телесик

Пливи собі, телесику, лети, Де човники зимують золоті, Де явори до неба у гаю, Де каменем притиснуто змію. Сончання люди шились тут траві, Телесику, чи є іще живі? Де чуть крізь пальці щастя і піски, Весельце тільки не пускай з руки. Веселками та згарищами вбрід Іти, плисти, не залишати й слід. Торкатись теплим диханням води. Ласкаві ясноокі, ви куди? Де марево від сонця золоте, Де Матір'ю намолене оте. В чорнані полосини з голови, Пливи собі, телесику, пливи. Ти пливи собі, лети, Там, де човник золотий, Там, де явори в гаю, Мов у Раю. Де обрій набрякає від димів, Де чути грім, який ще не гримів, Де піч ковтає тільки не хліби, Земля повза, хрипить, не розлюбив.