Посвята жінці

Здається, вчора Ще була зима. Під ковдрою земля Тихенько спала. Та раптом вся Прокинулась вона. Все ожило, І зірка З неба впала. Здається, вчора Ще була весна. Як швидко виростають Наші діти. Ще тільки вчора Яблуня цвіла. А вже сьогодні Опадають квіти. Поки життя Дає чарівну мить, Допоки час Вирує в круговерті, Не перестану Я тебе любить. Бо той, хто любить, Не боїться смерті. Допоки час Вирує в круговерті, Не перестану Я тебе любить. Бо той, хто любить, Не боїться. Здається, вчора Літо ще було. Гули, як дзвін, струмки під берегами. Усе родило, Квітло, все цвіло. Та осінь Радо стріла нас Жнивами. Поки життя Дає чарівну мить, Допоки час вирує в Круговерті, Не перестану Я тебе любить. Бо той, хто любить, не боїться Смерті. Поки життя дає Чарівну мить, Допоки час вирує в Круговерті, не Перестану я Тебе любить. Бо той, хто любить, Не боїться.