Про кохання

Розбившись об життєві пороги, Розійшлись наші, мила, дороги. Розлетілись по світу душі. Жить один я тепер мушу. Не один, ти скажеш. Не вірю. А хто бродить поряд по подвір'ю? А з ким ти проводиш ті ночі, Коли плачуть очі дівочі? Ти пробач мені, мій милий, За любов гірку таку, Що тебе я полюбила На свою біду, коханий. Ти пробач мені, кохана, що давно так Народився. Якби був тобі я пара, То напевно Одружився. Розбившись об життєві пороги, Розійшлись наші, милий, дороги. Розлетілись по світу душі. Жить одна я тепер мушу. Не одна, ти скажеш. Не вірю. Я в душі твоїй живу, а не тлію. Я приходжу до тебе у сні, Як любов, що прийшла навесні. Ти пробач мені, мій милий, За любов гірку таку, Що тебе я полюбила На свою біду, коханий. Ти пробач мені, кохана, Що давно так народився. Якби був тобі я пара, То напевно Одружився.