Тисячі вікон

Я прокинуся, завтра прийде, наповниться світлом. Я пройду мимо сотні людей і тисячі вікон. Я не скажу ні слова тобі, вони не потрібні. Всі спішать і тільки зупиниться мить, Коли зупинимось ми. Добре видно, де тріснув, здавалось, бетон, А там пластмаса. Були погляди щирі, Тепер погляди в маси. І ніби китайщина вже забралася у душі. Та есере серівське іржавще сидить у підошві. Руки забиті, та не забита мозгами башка. Роки пропиті, це ж таки хасала-хасала, Брат. І мимоволі хоч ніхто не заставить іти. Тонни пролито води, не на вогонь, А на дим. Коли згоріла хата, пізно поливати, Брате. Пам'ятати вчора, жити сьогодні, Вірити в завтра. Якщо воно для тебе настане. Можливо, день цей дзвінок останній. Якщо весною крига не розтане, пиши новелу і фініта Ля. Фініта ля. Я прокинуся, завтра прийде, наповниться світлом. Я пройду мимо сотні людей і тисячі вікон. Я не скажу ні слова тобі, вони не потрібні. Всі спішать і тільки зупиниться мить, Коли зупинимось ми. Злий, невиспаний, пішки по вулиці блукаю. Так сильно бісить дикий шум і пропустив трамвай. В мене нав'язливі думки, аж втерся чай. Йду без зв'язку, адже батарея сказала "прощай". Гори питань, молодь втікає від відповіді. В топ попадає, не залишаючи брату підвій. А завтра буде, може, теплий день, купа ідей. Фондові ринки. Та сьогодні сніг іде. Я прокинуся, завтра прийде, наповниться світлом. Я пройду мимо сотні людей і тисячі вікон. Я не скажу ні слова тобі, вони не потрібні. Всі спішать і тільки зупиниться мить, Коли зупинимось ми.