Ой, ти дiвчино, з горіха зерня

Ой ти дівчино з горіха Зерня! Чом твоє серденько колюче Терня? Чом твої устонька тиха Молитва, А твоє слово Гостре, як бритва? Чом твої очі сяють тим Чаром, Що запалює Серце пожаром? Ох, тії очі темніші Ночі, Хто в них задивиться, й Сонця не сточе. І чом твій усміх для мене скрута? Серце бентежить, як буря Люта. Ой ти дівчино, ясная Зоре, Ти ж мої радощі, ти ж Моє горе. Ой ти дівчино з горіха Зерня! Чом твоє серденько колюче Терня? Тебе видаючи, кохати Мушу. Тебе кохаючи, загублю Душу. Ти ж моя радість, ти ж моє Горе. Ой ти дівчинонько, ясная Зоре.