Балада про двi скрипки

Ой, зробив хлопчина Та й дві красні скрипки. Поділив на двоє снів Своїх красу. Що перша скрипка Біла лебідка, А друга скрипка Вечірній суму. Запах колись у нього дві сестри весною. Одна як та нічка, друга мов той день. Перша просила грати сумної, друга Хотіла веселих пісень. Одна сміялась, Плакала друга. Ой, поєднались Радість і туга. Гей, поєднались в Очах дівчини, як У двох скрипках ночі і Дні ли. А як розійшлися ті пісні луною, Він за мокрі скрипки сестрам двом віддав. Кожна дівчина стала вербою, лебідь між Ними явором став. Залишив на світі дві чарівні скрипки. Залишив на світі снів своїх красу. Що перша скрипка біла лебідка, А друга скрипка вечірній Суму. Там, де став явір Понад плаями, Знову я чую відлуння пісень. Одна верба співає ночами, Друга верба співає удень. Одна сміється і Плаче друга. Ой, поєднались Радість і туга. Гей, поєднались в Очах дівчини, як У двох скрипках ночі і Дні ли. Гей, поєднались в Очах дівчини, як У двох скрипках ночі і Дні.