Ворожка

Збирались хлопці в далеку Сторону, збирались хлопці В далеку путь. Провела мати до Перону, а Наречена не Забудь. Згадай, коханий, як будеш в Дорозі, мої прощальні Гіркі вуста. Поглянь, чи сяє на Вилозі Сльоза дівоча золота. Він присягався, що буде Писати. Казав чекати його Письма. Казав, щоб лиш його Кохати, коли Зостаюсь я сама. Не він у ранок піду до Ворожихи, хай повороже Мені про все. Бо переквітли вже Волошки, а пошта вісти Не несе. Не помагають ворожбині Чари Ні на розлуку, ні на Любов. Шукай собі іншого Пари, Бо хлопець твій уже Знайшов. Рушали хлопці за ротою Рота, щеного чути Було другу. Схилилась матір на Ворота, а Наречена у Журбу. Схилилась матір на Ворота, А наречена у Журбу.