Го-го-го, козо небого Коза з Чернігівщини

Добрий вечір до цієї хати! Чи дозволите у вас трохи поскакати? Бо ми не самі прийшли, ми козу з собою Привели. Пустіть козу до хати, бо змерзла. Та йдіть вже, йдіть, тільки ж гарно співайте. Го-го, коза, го-го, сірая, го-го, Білая. Ой, розходися, розвеселися по Сьому дому, по веселому. Де коза ходить, там жито родить, Де не буває, там вилягає. Де коза ногою, там жито копаю, Де коза рогом, там жито стогом. А в Михайлівці всі хлопці стрільці. Стрілили козу в правое вушко, правое вушко, В саме серденько. Наша козиця, гарна дівиця, недавно з Києва з довгими Кісьми. Ногою стопчу, рогами сколю, хвостом замету. Де коза рогом, там жито стогом, Де коза ногою, там жито копою. Скачи, козо, через поріг. Дасть тобі господар пшеничний пиріг, А господиня дасть кусок сала, щоб ти, Коза-дереза, гарно скакала. Ой, козо, козо, козонье боло. Поскаче козо трохи немного. Скаче дереза, не оглядайся, на свого Діда не сподівайся, бо в твого діда Борода сіда, борода сіда, а спина гніда. По самі коліна ще по волоки, щоб пороздирала Дівчатам боки.