Про кохання

Розбившись об життєві пороги, розійшлись Наші, мила, дороги. Розлетілись по світу душі. Жить один я тепер мушу. Не один ти скажеш, не вірю. А хто бродить поряд по подвір'ю? А з ким ти проводиш ті ночі, коли Плачуть очі дівочі? Ти пробач мені, мій милий, За любов гірку таку, Що тебе я полюбила На свою біду, коханий. Ти пробач мені, кохана, Що давно так не родився. Якби був тобі я пара, То, напевно, Одружився. Розбившись об життєві пороги, Розійшлись наші, милий, дороги. Розлетілись по світу душі. Жить одна я тепер мушу. Не одна ти скажеш, не вірю. Я в душі твоїй живу, а не тлію. Я приходжу до тебе у сні, Як любов, що прийшла навесні. Ти пробач мені, мій милий, За любов гірку таку, Що тебе я полюбила На свою біду, коханий. Ти пробач мені, кохана, Що давно так не родився. Якби був тобі я пара, То, напевно, одружився. Ти пробач мені, мій милий, За любов гірку таку, Що тебе я полюбила На свою біду, коханий. Ти пробач мені, кохана, Що давно так не родився. Якби був тобі я пара, То, напевно, Одружився.