Секрет

Люди, як люди А я народився старим Хоч був колись добрим малим Так, старим малим Літав і не загинув, але Мабуть, на небі таки місця нема Чи черга моя не дійшла І замість мене там ви, а не я Летять картини Я колись піду та ти не будеш один Запам'ятаюсь тобі таким – Веселим, трохи сумним Посміхайся, син! Я нікому не скажу! Я не видам наш секрет Не забирай, кого люблю – Забери мене Я нікому не скажу! Я не видам наш секрет Не забирай, кого люблю – Бери мене, Бери мене О, Боже, знаєш Для чого ти їх забираєш І нас сумних залишаєш? Хіба ж їм тут місця нема? Скажи, в чому я винний? Боже, знаєш Для чого їх від мене ховаєш? Десь у хмарах, ну, як вони там? Скажи, хоч як вони там?