Сніг

Сніг – немов рипучі двер Вже вгамував свою жагу Як,чорні букви на папері Зграя галок на снігу Всіх присипала зима – білоброва Тільки діти дістають свої човни І пливуть по білим рікам, горам Ці маленькі, невгамовні чаклуни Сніг – батіг, лупцює по щоках Сніг – мов гріх, розтане на руках Ми зачаровані зимою Її чарівною журбою Все,завмерло від морозу Вимикаєм двигуни Як ведмеді у барлозі Засинаєм до весни І ця біла тиша, потрапляє в душу І на тілі зледенілі кайдани Скільки не старайся, ти її не зрушиш Треба тільки дочекатися весни Сніг – батіг, лупцює по щоках Сніг – мов гріх, розтане на руках Ми зачаровані зимою Її чарівною журбою Сніг – батіг, лупцює по щоках Сніг – мов гріх, розтане на руках Ми зачаровані зимою Її холодною красою А завтра все стане водою