Примарні

Я вірю та знаю У кожному живе любов Надхнення шукаю, Пробуджуюсь від сну ізнов Та тиша спідкає, молитва в голос за для всіх. Здіймаю очі в стелю й шепочу тобі. Свої примарні сни Я бачу велич світу, його плач... Та темряви ковток! Лихе минає швидко - Зараз зробимо уже наступний крок Я маю що сказати, Звеселюся, випивши вогню Надія не полише, до поки маємо свою мету! Постійно споглядаю Наївно вірю в чудеса Немовби намагаюсь Лишитись з грою сам на сам. Що тиша відкриває Відчайдушність у цю мить? Та кожен раз як перший шепочу тобі: Свої примарні сни Я бачу велич світу, його плач... Та темряви ковток! Лихе минає швидко - Зараз зробимо уже наступний крок Я маю що сказати, Звеселюся, випивши вогню Надія не полише, до поки маємо свою мету!