Тоя

Кладу тою під п'ятою, скрізь захочу, З тим постою. І звертаю до води: "Доле, милого Веди!" Ношу тою під п'ятою, не Дивися, бо не встою. Через долину й край води, Доле, милого Веди. Ношу тою під п'ятою, не дивися, Бо не встою. Через долину й край води, доле, Милого веди. Розкидала нічка в хмарах свої чари По цимбалах. Я не знала, не чекала, та й не знала, Чи кохала я. Привезли хмутое зілля із-під гіри на весілля. Вже з Дунаю виплавили, за столом поставили. Впізнавай же Івасенько, чиє то є за зілленько. Я молодий, розум маю і зілленько те пізнаю. Це чарівна квітка тоя, то є Марисенька Моя. Ношу тою під п'ятою, не дивися, Бо не встою. Через долину й край води, доле, Милого веди. Розкидала нічка в хмарах свої чари по Цимбалах. Я не знала, не чекала, та й не знала, Чи кохала я. О-о-о-о О-о-о-о У-у-у-у. О-о-о-о Ія, Тоя.