Сестра

Осінь на крилах дощем умила та й Полетіла, та й полетіла. Холодно стало. Знову прийшла зима. А я відігрію свою душу. Це не забаганка, я просто мушу. Я благаю, Боже, щоб родилась пісня нова. Хай вона покличе мою весну. І коли я знову і знов воскресну, Не скарбів благаю в тебе і добра. А я попрошу одне єдине чудо. Все життя тобі молитись буду. Благаю, хай живе, живе моя сестра. О, святий Микола, замело все довкола. Снігу не жалкує, мабуть, по приколу. Любить угодити нашій дітворі. Всі ми в душі діти, що там гомоніти? Просто треба жити і життю радіти, І вміти літати хоча би уві сні. А я полечу до самого неба, і мене Спиняти, спиняти не треба, навіть якщо й Крила обпалю. До мене літали, нічого не вийшло, А я все мрію долетіти вище, щоб здійснити Мрію свою. І вона покличе мою весну. І коли я знову і знов воскресну, Не скарбів благаю в тебе і добра. А я попрошу одне єдине чудо. Все життя тобі молитись буду. Благаю, хай живе, живе моя сестра. Молю тебе, Боже, про одне єдине: Щоб завжди квітла наша Україна. І щоб наші діти нас пережили. І щоб, борони Боже, не було війни. І щоб коли, Боже, зустрінуся з тобою, Я міг розмовляти з рідною сестрою хоча б їй Уві сні, хоча б їй уві сні, хоча б Їй сні! Їй сні, їй уві сні, їй уві їй Уві Сні.