Слухайте

Спокою нема, як не пить до дна через хвилі Болю. Жити без ярма, тіло недарма в землю, У неволю. Я би всю цю біль, Горе і печаль залив у себе. Браття на сестер, діти на дітей поглядом холодним, Поглядом святим, ніжним, кам'яним, Без сльозинки жодної. Щастя й журба Не подивляться тепер одна на Одну. Хто щось бачить вдалині? Де ж той Бог, що в вишині? Не кажіть мені, Бо ні ви, ні я Цього не знаєм. Де ж людські спокійні дні? Чи є Бог в тій далині? Не кажіть мені. Слухайте, дитяча скрипка грає. Тисячі святих, тисячі простих побратались кров'ю. На своїх плечах, на людських очах за свій дім Горою. Всі ми і душі На своїх крилах летять по небу. Хто щось бачить вдалині? Де ж той Бог, що в вишині? Не кажіть мені, Бо ні ви, ні я Цього не знаєм. Де ж людські спокійні дні? Чи є Бог тій далині? Не кажіть мені. Слухайте, дитяча скрипка грає. Не кажіть мені. Слухайте, дитяча Скрипка грає.