Два кольца

Як ішов я опівночі Понад тихою водою. Зачерпнув в долоні срібло те, що Місяць там залишив. І зробив Я з нього перстень. А як сонце привітало мене вранці в чистім Полі, я знайшов вінок з барвінку, Недоплетений учора. І зробив я з нього Перстень. Два перстені. То для тебе. Вибирай, що любиш. Два перстені то твій усміх, а твій усміх Моя душа. Два перстені дня і ночі ти візьми з Собою, Як знайти мене захочеш в денні, В ранці, за водою. Знову осінь нам приносить в золотих кронах неба Просінь, зливу дивних барв казкових і вітрів Віоленчелі. Не сумуй За весно-травнем! Бо ж мелодію забуту два перстені нагадають. Нагадають, як забудеш, не знайдеш і не полюбиш. Не сумуй За весно-травнем! Два перстені то для тебе. Вибирай, що любиш. Два перстені то твій усміх, а твій усміх Моя душа. Два перстені дня і ночі ти візьми з Собою, як знайти мене Захочеш в денні, в ранці, за Водою. За водою. За водою.