Повнолуння

Точка нуль. Знаю, я сьогодні не засну, Лиш про неї думаю одну. Я тону Без її долонь. Точка нуль. Вітер плечі тихо огорнув, і у мареві Нічних відлунь я дзвоню. Розпали вогонь! Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. Впізнаю тебе із тисячі, тисячі. Серце віддаю. Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. І ти, напевно, вже знаєш сама без тебе зима. Я тебе люблю. Ми разом Стільки чули про життя казок, Стільки чули, та всього лиш крок до зірок. Просто обіймай. Це як сон. Я без неї наче Робінзон. Та як тільки впаде горизонт, ми разом. Чуєш? А давай... Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. Впізнаю тебе із тисячі, тисячі. Серце віддаю. Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. І ти, напевно, вже знаєш сама без тебе зима. Я тебе люблю. Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. Впізнаю тебе із тисячі, тисячі. Серце віддаю. Прийди до мене опівночі. Відчинять двері твої ключі. І ти, напевно, вже знаєш сама без тебе зима. Я тебе люблю.