Під ковдрою

Ой, закохані з головою, неслухняною І хмельною. Для нього вона ранкова зоря в лабіринті міста Той. Тільки він, тільки саме той, Безсумнівно її герой. Поцілунки його вона носить давно як своє намисто. Порахуємо усі закарлючки, що вона на ньому малювала Ручкою. І сховалися під ковдрою колючою двоє Люблячих сердець. Під ковдрою колючою ховається любов, А люди балакучі ліплять лід новою водою. І пальці заплітаються у вузлики, І серця застібаються на ґудзики. Під ковдрою колючою ховається любов, А люди балакучі ліплять лід новою водою. І пальці заплітаються у вузлики, І серца застібаються на ґудзики. Ой, Ой, ой, ой. Один, Два, три, чотири, п'ять, шість, Сім разів він заради неї подолав дві тисячі світів, А вона завжди чекала, бо душа його впізнала. Порахуємо усі закарлючки, що вона на ньому малювала Ручкою. І сховалися під ковдрою колючою двоє Люблячих сердець. Під ковдрою колючою ховається любов, А люди балакучі ліплять лід новою водою. І пальці заплітаються у вузлики, І серця застібаються на ґудзики. Під ковдрою колючою ховається любов, А люди балакучі ліплять лід новою водою. І пальці заплітаються у вузлики, І серця застібаються на ґудзики. Ой, Ой, Ой.