Зачекай

Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі. Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі. Пробач, що довго не писав. Бачать небеса, як тихо ллється по щоці мамина Сльоза. На жаль, не повернуть весь час назад, Але якби я повернув, то б їй не розказав, Як було тяжко нам, як було важко нам, Як на плечах бабусі висів звичайний пацан. Тоді нам не було і видно початку кінця. Там при живому батьку малий ріс без отця. Потім музична школа, писав музику вдома, Потім дав зацінити треки хлопцям з района. Знаю, тобі знайомо, у горлі стоїть комом, Коли хочеш поставить крапку, але там кома. Дурна компанія, лихо, реалії. Життя, де ненормальним бути нормально. Ми кожен день наче на екзамені, Але, на жаль, оцінки всі провальні. Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі. Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі. Прошу, пробач, що так відверто, вся правда в очі, Але, мабуть, то я так бачу і то мій Почерк. Я вірив удачу і слухав кожен дзвіночок. Чекав, коли задзвонить і станеться те, Що хочу. Але дитинство минає швидко. Я на зупинці і пара квіток. Мені так сумно, на серці гидко, Що моя мама не побачить діток. Рухаюсь вперед, бо знаю, що треба, І кожен важкий вибір погоджую з небом. Легко не буде та світло не гасне. Ти зачекай, моя рідненька, я буду вчасно. Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі. Зачекай мене, як чекаєш весну. Зачекай, як день, що на морі. Я випиваю ту склянку до дну. Обіцяй, що не полишиш в горі.