Коломийки

Звідки мої співаночки? Питаються люди. В полонинах, в Буковинах ростуть вони всюди. Коломийку заспіваю, як ми веселенько. Коломийку заспіваю, як болить серденько. Коли собі заспіваю, то журба щезає, Бо ця наша коломийка такі чари має. Ой, дай мене, моя мати, за файного хлопця, Щоб я собі процвітала, як рута в городці. Гей, нема на світі краще, як в нашій країні. Так гарненько і красненько в нашій полонині. Ой, піду я в полонину, там, де живуть бойки, Там, де грають коломийку дрівнаполигайки. Ой ви, гори високі, ви, гори Карпати. У вас, гори, люблю жити, люблю й вмирати. Нема краю веселого, як Карпати літом, Коли гори й полонини вкриваються цвітом. Нехай вода студененька в зеленім зарінку. Хочу мати файну жінку, жінку українку. Ой гуцуле ти, гуцуле, під лісом ті хата, Чотири кози на мотузці, штрик сурка чубата. Ой, легонька коломийка, легонька, легонька. Через тую коломийку болить головонька.