Вишневий сад

Вишня міста, пахуча ружа, під нею пара стояла. Він їй пісню грав на гітарі, а соловейко щебетав. Він їй пісню грав на гітарі, а соловейко щебетав. Цілував вуста, ше чорні брови, Дивився в очі голубі. І стиха-стиха шептав на вухо: "Мила, Скажи, вони чиї?" І стиха-стиха шептав на вухо: "Мила, Скажи, вони чиї?" Арріва! Гей, йохо! Гей, мучо, мучо! Юху! Мила до нього нахилилась і білі ручки простягла. І стиха-стиха заговорила: "Милий ти мій, А я твоя". І стиха-стиха заговорила: "Милий ти мій, А я твоя". Милий відкинув свою гітару, чарівний стан її Обняв. Хвиля гарячого торкання, він її до серця пригортав. Хвиля гарячого торкання, він її до серця Пригортав. Арріва, мучо, арріва! Поцілувалися та й розійшлися, милий від неї Відійшов. А соловейко на калині чарівну пісню щебетав. А соловейко на калині чарівну пісню щебетав.